Андрейків обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Ні, суддя Карбовнік закрив справу у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На думку судді Карбовніка, протокол про адміністративне правопорушення складений на особу, яка на час його складання транспортним засобом взагалі не керувала. Суддя у рішенні зазначив, що протокол на Андрейківа був складений за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а не за відмову пройти огляд. Хоча Карбовнік міг би закрити справу за строками, проте він імовірно вирішив «відбілити» репутацію Андрейківа.

Ні, ВРП не притягнула Андрейківа до дисциплінарної відповідальності. У ВРП не було скарг на дії судді, а члени ВРП не ініціювали відкриття дисциплінарної справи.

6 червня 2017 року ВРП ухвалила рішення № 1397/0/15-17, яким відмовила внести подання Президентові про призначення Андрейківа на посаду судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області безстроково. Відмовила, зокрема, через те, що суддя приховав факт складення на нього протоколу за ст. 130 КУпАП і не вказав це у декларації доброчесності.

Андрейків звернувся до суду з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення ВРП про відмову внесення подання про його призначення суддею (справа № 800/274/17). Вказував, що рішення не ґрунтується на вимогах законодавства, містить формулювання, які порушують принцип невинуватості особи, прийняте без вивчення всіх обставин справи та належної оцінки доказів. 14 травня 2018 року КАС ВС відмовив у задоволенні позову Андрейківа. Тоді він оскаржив і це рішення до Великої Палати ВС, яка 8 листопада 2018 року залишила без задоволення апеляційну скаргу. Крім рішення ВРП, Андрейків безрезультатно оскаржував наказ про його відрахування зі штату суддів.

Амарович обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілому. За це йому загрожує від 3 до 8 років позбавлення волі (ч. 2 ст. 286 КК України).

Ні, 17 вересня 2024 року суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Гейруш закрив кримінальну справу за строками давності. Він розглядав цю справу понад 8 років.

22 квітня 2016 року – суддя Гейруш В.Б. призначив справу до судового розгляду Надалі суддя переносив засідання у звʼязку з неявкою свідків, судового експерта, а потім обвинуваченого. Амарович не зʼявлявся на судове засідання, адвокат повідомив про тяжку хворобу судді і що він знаходиться на лікарняному. Суддя неодноразово застосовував привід обвинуваченого.

Остаточне рішення у справі досі відсутнє насамперед через імовірне затягування з боку самого Віктора Амаровича та його адвоката Михайла Гангура.

З 2018 року Амарович почав різко хворіти та перестав з’являтися у судові засідання. Згодом адвокат почав неодноразово просити суд зупинити провадження і призначити експертизи для визначення стану здоров’я Амаровича.

Амарович неодноразово вчиняв дії, які свідчили про затягування ним розгляду справи. Зокрема він багаторазово отримував довідки про перебування на стаціонарному лікуванні, але щоразу його хвороби були або зовсім іншими, або доповнювалися новими діагнозами, а самі довідки видавалися напередодні судових засідань.

Протягом останніх чотирьох років до Амаровича неодноразово застосовувався примусовий привід у судове засідання. Проте до суду обвинувачений так і не з’являвся. Як наслідок, суддя Гейруш розглядав справу понад 8 років. При цьому інші справи цієї категорії щодо інших обвинувачених суддя встигав розглядати протягом 2-3 років.

Ні, ВРП не притягнула Амаровича до дисциплінарної відповідальності.

Органи суддівського врядування не ініціювали дисциплінарних справ щодо Амаровича за фактом спричинення смертельного ДТП у стані сп’яніння. Незважаючи на всі ці відомості, 12 грудня 2017 року ВРП відправила Амаровича у почесну відставку із довічним утриманням.

Брат потерпілого вказував, що на власні очі бачив як на місці події представники ДАІ прикривали суддю, який пересів до машини свого друга і не бажав виходити: «представники ДАІ, прикриваючись словами про недоторканність суддів, залишили його в автомобілі … і, схоже, не поспішали везти водія у наркодиспансер, аби перевірити на стан алкогольного сп'яніння. Мені здається, якби я не наполіг, то його так би і відпустили».

У квітні 2015 року представники ГО «Демократичний Альянс» опублікували розрахункові листи судді, з яких видно, що Віктор Амарович після горезвісної події пішов на лікарняний на три місяці, а за цей час йому нарахували 53 тис. грн та додатково 12 тис. грн «матеріальної допомоги».

Ще у липні 2014 року громада Перечину пікетувала райсуд міста саме з вимогою добровільної відставки Амаровича. Амарович таки написав заяву про складення повноважень, але виключно як голови суду, а от повноваження і статус судді Амарович з себе не зняв. З моменту ДТП і до звільнення у відставку (кінець 2017 року) Амарович продовжував здійснювати правосуддя і виносити рішення іменем України.

20 вересня 2017 року за результатами таємного голосування на адміністративну посаду голови суду судді знову обрали Амаровича.

У липні 2015 року комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» звернулося до суду, щоб стягнути з Амаровича заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Суддя Микуляк П.П. задовольнив заяву та наказав стягнути з Амаровича заборгованість за надані комунальні послуги в розмірі 1181,60 гривень.

Проте вже менше ніж за два тижні за заявою Амаровича, який вважав, що заявлені комунальниками вимоги є неправомірними, суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Монич О.В. скасував згаданий вище судовий наказ.

Бабенко обвинувачувався у перевищенні встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів (ч. 4 ст. 122 КУпАП), невиконанні водієм вимог про зупинку (ст. 122-2 КУпАП), відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Ні, суддя Смик закрила справу у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

На думку судді Смик з представлених відеозаписів, а також інших доказів відсутні будь-які дані про те, що саме Бабенко керував автомобілем.

Ні, ВРП не притягнула Бабенка до дисциплінарної відповідальності.

ВРП тривалий час розглядала скаргу на Бабенка. 1 березня 2021 року 2 Дисциплінарна палата притягнула суддю до відповідальності і наклала стягнення у вигляді подання про звільнення. Бабенко оскаржив рішення до ВРП. Однак у листопаді 2021 року суддя пішов з життя, а ВРП визнала нечинним рішення 2 Дисциплінарної палати.

За інформацією Prosud суддя та його родина володіли непрозорими статками. Зокрема, сам суддя володів 6 земельними ділянками у с. Лісне Києво-Святошинського району (12 км від Києва), а 5 з них загальною площею 6 341 кв.м він придбав за смішну ціну 5 420 грн. Дружина судді володіє, зокрема, квартирою в Росії площею 31 кв.м, і є учасницею двох ТОВ, які зареєстровані на території окупованого Криму. Донька судді у віці 16 років стала власницею квартири площею 215 кв.м у Печерському районі м. Києва.

Бойко обвинувачувався у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Так, суддя Деснянського районного суду м. Києва Кулініч визнав Бойка винним у правопорушенні, передбаченому ст. 130 КУпАП, позбавив права керування строком на 1 рік та наклав на нього штраф 10 200 грн.

Суддя Кулініч відмовив у задоволенні клопотання Бойка про відкладення розгляду справи й зазначив, що факт порушення підтверджується протоколом про адмінправопорушення, висновком медичного огляду, письмовими поясненнями свідків, рапортом інспектора, актом огляду і тимчасового затримання транспортного засобу.

Бойко оскаржив рішення суду першої інстанції. 3 серпня 2017 року Апеляційний суд Чернігівської області скаргу Бойка залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін. Окрім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що висновок судово-медичної експертизи, який надав суддя, є неналежним доказом, оскільки є сумніви в його достовірності.

Так, ВРП притягнула Бойка до дисциплінарної відповідальності.

За таке порушення 2 Дисциплінарна палата ВРП спершу збиралася звільнити суддю, але врешті передумала. 27 грудня 2018 року своїм рішенням № 4051/0/15-18 2 Дисциплінарна палата ВРП вирішила обмежитися відстороненням Бойка від здійснення правосуддя на пів року і направленням його у школу суддів. Відтак, Бойко і далі продовжує працювати суддею.

Сам Бойко не визнав, що керував напідпитку. Мовляв, єдиним доказом був протокол, який склали «неправильно». Також, як каже Бойко, судово-медичну експертизу було проведено з порушеннями. Цікаво, що авто, на якому Бойко їздив напідпитку, відсутня в поданій суддею декларації.

Окрім цього, дружина і теща судді у 2015 році придбали 4 квартири загальною площею понад 300 кв. м у новобудові Києва за дуже привабливою ціною – 150 000 грн кожна (як вказано у декларації Бойка). Детальніше про це можна прочитати в розслідуванні від Prosud.

Бойко закривав справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

1 Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що під час здійснення правосуддя у справах №№ 752/7520/18, 752/7907/18, 752/7521/18, 752/7517/18, 752/7490/18 суддя Бойко грубо порушив вимоги статей 1, 245 КУпАП, що унеможливило виконання передбачених КУпАП завдань. Дії (бездіяльність) судді містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів». 1 Дисциплінарна палата 22 січня 2024 року застосувала до судді дисциплінарне стягнення у вигляді попередження. ВРП 5 березня 2024 року залишила це рішення без змін.

14 серпня 2023 року Голосіївський районний суд Києва (Бойко у складі колегії ще двох суддів Токмана Ю.Ф. та Дмитрук Н.Ю.) визначив альтернативну заставу для двох обвинувачених у справі про вбивство добровольця ДФТГ «Свобода» Олексія Щербини. При цьому судді могли не призначати альтернативну заставу (ст. 183 КПК України). Цю ухвалу скасував Київський апеляційний суд. Детальніше про цю історію розповідали тут.

19 червня 2024 старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомир) Територіального управління ДБР, вніс відомості до ЄРДР  за № 62024240020002194 про імовірне вчинення кримінального правопорушення за другим епізодом, правова кваліфікація правопорушення - ч. 1 ст. 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження).

Наразі невідомо чи у межах кримінального провадження оголошено будь-якій особі про підозру.

За першим інцидентом Борисюк обвинувачувався у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

За другим інцидентом на сайті Судової влади та в ЄДРСР відсутня інформація про розгляд справи та притягнення до адміністративної відповідальності судді за цим епізодом.

Ні, суддя Сташків закрив справу у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення за першим епізодом.

Щодо першого інциденту Борисюк вину у вчиненні правопорушення заперечував, та 4 січня 2021 року заявив клопотання про витребування акту медичного огляду на стан сп'яніння з метою призначення комплексної судово-медичної експертизи цього акту та висновку лікаря. Суд задовольнив клопотання.

Сташків призначив експертизу на 73 день з дня відбору зразків для аналізу (подія була 20 листопада 2020) і у постанові зазначив, що експертизу варто провести до 18 лютого 2020 (на цей час спливав 90 денний строк, в який зберігаються зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження). Натомість висновок експерт склав 24 лютого 2021 року.Суддя зазначив, що згідно з пунктами 3, 5 висновку комплексної судово-медичної експертизи концентрація етилового алкоголю в крові 0,27% (проміле) свідчить про відсутність алкогольного сп'яніння або похибку газохроматографічного методу. На думку судді, Борисюк не перебував в стані алкогольного сп'яніння. 12.03.2021 суддя закрив справу.

Щодо другого інциденту слідчі повідомляли «Слідство.Інфо», що не було зареєстровано кримінального провадження. Це вони обґрунтували «відсутністю настання наслідків кримінального характеру (тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості або тяжких у будь-кого з осіб внаслідок вказаної ДТП відповідно до статті 286 КК України) та відсутністю складу будь-якого кримінального правопорушення передбаченого КК України».

Ні, ВРП не притягнула Борисюка до дисциплінарної відповідальності.

У ВРП перебуває дисциплінарна скарга на суддю Борисюка за цими епізодами (Вх. № Б-12/23/7-24). Дисциплінарна справа по ній поки не відкрита. Скарга розподілена на членкиню ВРП Квашу О.О.

Бородійчук обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП)

Так, суддя першої інстанції Бащенко ухвалив постанову про притягнення судді до відповідальності. Кропивницький апеляційний суд залишив цю постанову без змін.

Так, 15 травня 2024 року Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя притягнула Бородійчука до відповідальності та застосувала до нього стягнення у вигляді звільнення з посади. ВРП залишила таке рішення без змін, а 20 серпня 2024 року ВРП окремим рішенням звільнила суддю з посади.

7 листопада 2017 року Бородійчук у справі №439/1401/17 своєю ухвалою задовольнив заяву про забезпечення позову із проханням заборонити державному підприємству «Сетам» проводити торги щодо реалізації предмета іпотеки. 1 Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що дії судді Бородійчука фактично відтермінували виконання судових рішень, які набрали законної сили, суперечать вимогам статті 14 ЦПК України. 1 Дисциплінарна палата 5 квітня 2019 року застосувала до судді стягнення у вигляді попередження. ВРП скасувала це рішення.

Волощук обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілому (ч. 2 ст. 286 КК України). Йому загрожувало від 3 до 8 років позбавлення волі.

Так, суд визнав Волощука винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілому, і призначив покарання у вигляді позбавлення волі на 4,5 роки. Проте звільнив Волощука від відбування покарання.

Суддя Рокитнівського районного суду Рівненської області Комзюк застосувала п. «е» ст. 1 Закону «Про амністію у 2016 році», оскільки Волощук має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зазначимо, що амністія не мала б застосовуватися до особи, якщо її засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, якщо особа вчинила такий злочин у стані алкогольного сп’яніння. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що підтверджували б стан сп’яніння Волощука.

Ні, Волощука не притягували до дисциплінарної відповідальності. ВРП не ініціювала дисциплінарних справ щодо Волощука за фактом спричинення смертельного ДТП.

28 січня 2020 року, за 20 днів до винесення обвинувального вироку, члени ВРП «врятували» Волощука від припинення повноважень та втрати всіх суддівських гарантій і відправили його у відставку з пожиттєвим утриманням. У рішенні ВРП немає жодної згадки про смертельне ДТП Волощука. Хоча їм було достеменно відомо, що справа Волощука перебувала на стадії фінального розгляду в суді. З боку стороннього глядача дії членів ВРП сприймаються ніяк інакше, як практика суддівської кругової поруки.

Волощук у лютому 2018 року через сплив строків притягнення до відповідальності закрив провадження щодо місцевого горе-активіста, який був вп'яте затриманий поліцією за керування напідпитку.

В останній день свого перебування на посаді, Волощук символічно виніс рішення, якими «відмазав» від відповідальності ще двох водіїв, які підозрювалися у водінні напідпитку: одного – за сплив строків, іншого – за відсутність події та складу правопорушення.

28 лютого 2020 року, через десять днів після ухвалення обвинувального вироку, РСУ нагородила Волощука Почесною грамотою за значний вклад у зміцнення авторитету судової влади.

Войнарівський обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Ні, суддя першої інстанції Дірко закрив справу у звʼязку з відсутністю в діях судді складу правопорушення.

У постанові зазначено, що на відео Войнарівський не має явних ознак сп`яніння, про які вказано у протоколі, а отже не має правопорушення. Суддя декілька разів намагається продути прилад алкотестер, однак з невідомих причин це йому не вдається, просить лікаря взяти інші біологічні середовища, але лікар відмовляє.

Ні, станом на березень 2024 року у ВРП не має відкритої справи на дії судді. Проте у ВРП є скарга про те, що Войнарівський імовірно приховав своє місце роботи від правоохоронних органів і від суду.

Суддя брав участь у конкурсі на посаду судді КСУ. Під час співбесіди щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, Дорадча група експертів запитала Войнарівського про події адміністративного правопорушення. Зокрема, чому у протоколі й у судовому рішенні відсутня інформація про його місце роботи. Суддя відповів, що повідомив про місце роботи і це зафіксовано на арк. 5 рапорту працівника поліції. На думку Войнарівського, відеозапис у цій справі виник з невідомих причин і є сумніви в його автентичності. Суддя не підтвердив, що саме він на цьому відеозаписі. Станом на листопад 2024 року у Вищій раді правосуддя у провадженні члена ВРП знаходиться дисциплінарна скарга про неправдиве повідомлення судді, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення, місця роботи Войнарівського.

Войнарівський претендував на зайняття посади члена ВРП. 23 червня 2022 року Етична рада прийняла рішення № 12 «Про невідповідність кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя Войнарівського М.М. критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя». У рішенні, зокрема, вказано, що він не задекларував будь-яке майно, яке б належало йому та/або членам його сім’ї на праві власності або користування. Також Войнарівський не декларував, де проживав до 2015 року.

З рішення Етичної ради також відомо, що на праві власності Войнарівському належала двокімнатна квартира загальною площею 50,8 кв.м у м. Миколаєві, яку він 28.08.2010 року продав громадянці Юсовій О.В. При цьому, в 2011 році він став на квартирний облік, як особа, що потребує поліпшення житлових умов, а з 2020 року повернувся проживати у раніше продану Юсовій квартиру, з його слів, на умовах компенсації заборгованості за комунальні послуги.

Галаган обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП), невиконанні вимог щодо зупинки (ст. 122-2 КУпАП), злісній непокорі вимозі працівника поліції (ст. 185 КУпАП).

Ні, суддя Апеляційного суду Кіровоградської області Ткаченко задовольнила скаргу Галагана та закрила справу за відсутності складу правопорушень.

Так, 24 січня 2018 року 3 Дисциплінарна палата ВРП притягнула Галагана до дисциплінарної відповідальності – відсторонила на три місяці від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат та направила пройти підвищення кваліфікації та кваліфікаційне оцінювання. ВРП залишила це рішення без змін.

Гарник обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП)

Ні, матеріали справи або «загубили» у суді, або не повернулися до суду після їх направлення на доопрацювання до поліції. 20 жовтня 2023 року сплив строк притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченою ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Ні. Скарга щодо цього інциденту знаходиться у Вищій раді правосуддя з 6 травня 2024 року, доповідач - Кваша О.О. Станом на жовтень 2024 року дисциплінарна справа не відкрита.

16 грудня 2020 року Громадська рада доброчесності ухвалила висновок про невідповідність Гарника критеріям доброчесності та професійної етики.

25 липня 2013 суддя задовольнив позов Київської міської державної адміністрації та встановив обмеження права на мирні зібрання (пікетування, пішої ходи, демонстрацій, мітингів, зборів щось інше) для необмеженого кола осіб з 26 липня по 28 липня 2013 року у м. Києві на вул. Лаврська, вул. Грушевського, парк «Володимирська гірка», вул. Хрещатик, Європейська площа, вул. Інститутська, площа Михайлівська та Софіївська, вул. Велика Васильківська. У цей період відбувалися заходи з нагоди святкування 1025-річчя хрещення Київської Русі, на яких був присутній московський патріарх Кирило.

За інформацією з висновку ГРД суддя у декларації за 2013 рік не зазначив, що його дружині належав на праві власності автомобіль Audi Q5. У Деклараціях за 2011, 2012​ та ​2013 ​роки відсутні відомості про квартиру дружини в м. Одеса.У Декларації за 2012 відсутня інформація про два машиномісця судді у м. Києві.

Як зазначено у висновку ГРД сім'я судді протягом 2012-2019 року придбала нерухомого майна та транспортних засобів на загальну суму 12 298 051 грн. Окрім витрат на придбання майна, станом на 2019 суддя мав грошові заощадження 42 000 доларів США та 4 008 євро. Також протягом 2016-2017 років суддя та члени його сімʼї відвідували: Стамбул, Салоніки, Ларнаку, Анталію, Амстердам, Відень, Домінікану, Барселону, чотири рази відвідував Амстердам. Натомість сукупний дохід с​удді та членів його сім'ї за 2011-2019 рік становив 3 431 665 грн.

Гарник проігнорував розслідування НАБУ щодо захоплення державної влади його колегами суддями з ОАСКу та не повідомляв про можливі зловживання в суді. «Плівки Вовка» свідчать про систематичний протиправний вплив голови суду на суддів з метою винесення неправосудних судових рішень, узгодження з головою суду змісту рішень, винесення рішень на замовлення та в інтересах самих суддів і третіх осіб, протиправний вплив на ВРП, ВККС, КСУ та інші факти використання суддями своїх службових повноважень у протиправних цілях.

Натомість на офіційному сайті ОАСК опубліковано ​повідомлення під назвою «​Відкрите звернення суддів ОАСК до Президента України Володимира Зеленського​», підписане «​Судді Окружного адміністративного суду міста Києва​». З нього випливає, що це звернення є реакцією ​всього к​олективу суддів (презюмується що Гарник знав про це звернення та підтримав його) на публікацію НАБУ, які бачать у цьому розслідуванні вигадану теорію щодо встановлення контролю над Українською державою з-за кордону.

Гарник з'являвся у «Фабриці зірок». Особливо глядачам запам’яталося його виконання хіта «Sexbomb».

Глуханчук обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Ні, суддя Попревич закрив провадження у справі за відсутністю події адміністративного правопорушення. Суддя зазначив, що до справи не долучений протокол результату тесту, отже результат огляду має бути визнаний недійсним. Також в протоколі не зазначено прізвище водія, який керував авто. На його думку, працівники поліції не встановили особу, яка керувала авто. Суддя також зазначив, що поліціянти не роз'яснили Глуханчуку права та обов'язки особи, щодо якої складно протокол, а на відмові підписувати протокол відсутні підписи свідків.

анчука від здійснення правосуддя та направити його на навчання для підвищення кваліфікації.

До дисциплінарної відповідальності 3 Дисциплінарна палата ВРП притягнула також суддю Попревич за те, що несвоєчасно вніс рішення по Глуханчуку в ЄДРСР. ВРП також встановила, що в матеріалах справи відсутній відеозапис, на якому зафіксовано, що з місця водія виходив саме Глуханчук. Водночас цей запис є в Департаменті патрульної поліції Національної поліції.

28 лютого 2023 року ВРП відправила Глуханчука у відставку.

Глуханчук перебував на посаді голови Одеського окружного адмінсуду з 2007 року, а наприкінці 2019 року вже вшосте переобрався на цю посаду. Водночас відповідно до чинного законодавства одна людина не може бути головою більш як два строки поспіль.

Глуханчук фігурував у справі НАБУ про незаконне збагачення та недостовірне декларування. Загалом сім'я судді володіє значними статками, а детальніше про це можна прочитати в розслідуванні від Prosud.

Громадська рада доброчесності ухвалила висновок про невідповідність Глуханчука критеріям доброчесності та професійної етики та рішення про надання інформації на доповнення до висновку.

«Слідство.Інфо» зазначає, що Глуханчук був на вечірці з дня народження судді Аблова. Суддя повідомив журналістам, що справді заходив до ресторану просто випити кави з товаришем (попри те, що заклад був закритий на спецобслуговування). І Аблова, за його словами, там не бачив

Голова Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук міг допомагати бізнесмену, «королю контрабанди», Альперіну вирішувати проблеми в судах, що стосувалися підконтрольних йому компаній. Про це йдеться в розслідуванні «Слідство. Інфо».

Окрім цього, на Глуханчука й надалі виносили постанови щодо порушення ПДР. Так, 19 січня 2020 року на голову суду винесли постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП за порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох або більше смуг для руху в одному напрямку, наклали штраф 425 грн. Проте Глуханчук не погодився з винесеною постановою та оскаржив її у суді (справа № 522/1396/20), а суддя Бондар В.Я. задовольнив позов колеги й скасував постанову, а провадження у справі закрив.

Порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілому (ч. 2 ст. 286 КК України, санкція від 3 до 8 років позбавлення волі).

Ні, Грица уник кримінальної відповідальності.

3 травня 2022 року суд справі № 344/21163/21 звільнив Грицу від кримінальної відповідальності через сплив строків давності, адже з дня вчинення злочину минуло понад десять років. Жодного покарання суддя не поніс. З нього стягнули лише 9 860 грн 40 коп. витрат за проведення судових експертиз.

ЗМІ вказували, що Юрій Грица начебто неодноразово ухилявся від слідчих дій: одного разу суддя відмовився відтворювати події через те, що, за його словами, була «не та концентрація повітря» і «не було листя на деревах», а пізніше начебто через те, що експерт був з Івано-Франківська, а не зі Львова.

Суд неодноразово повертав справу на додаткове розслідування. 16 жовтня 2019 року – суддя Квятковська Л.Й. направила справу на додаткове розслідування керівнику Івано-Франківської місцевої прокуратури. Суддя зазначила, що схема організації дорожнього руху в місці проведення дорожніх робіт КП «Івано-Франківськводоекотехпром» не відповідала вимогам вказаних пунктах експертизи і не досліджувався причинно-наслідковий звʼязок такої схеми з виникненням ДТП.

Ні, Грицу не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарних справ щодо цього інциденту у ВРП не було, а члени ВРП не ініціювали справу щодо Грици за фактом спричинення смертельного ДТП у стані сп’яніння.

6 травня 2019 року Громадська рада доброчесності ухвалила висновок про невідповідність Грици критеріям доброчесності та професійної етики.

Так, у 2017 році Грица несвоєчасно повідомив НАЗК про придбання авто. У січні 2018 року агенство надіслало до суду матеріали для притягнення його до адміністративної відповідальності за цим фактом.

Проте Грица з невідомих причин не зʼявлявся у судові засідання, тому суддя Лазарів О.Б. зупинив провадження. 30 липня 2018 року у судовому засіданні Грица одразу вказав на необхідність закриття провадження відносно нього у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, що суддя і зробив.

У грудні 2018 року Грица ще й домігся скасування постанови поліцейського за перетин суцільної лінії дорожньої розмітки. Грица не хотів визнавати вину та сплачувати 255 гривень штрафу, а суддя Струтинський Р.Р. задовольнив його позов.

У 2020 році Грица звернувся до МВС для отримання довідки про несудимість. МВС таку довідку видало, водночас зазначило у довідці таке: «Разом з тим [Грица] є особою, якій 14.09.2011 [...] пред'явлено звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, кримінальна справа № 326824 від 10.08.2011 року. Інші відомості до МВС не надходили».

Суддя у відставці звернувся до суду з вимогою, зокрема, зобов'язати МВС надати інформацію про наявність/відсутність судимостей без зазначення цих додаткових відомостей. Суддя Панікар Ігор Вікторович задовольнив позов та зобов'язав МВС надати довідку без відомостей про звинувачення Грици у смертельній ДТП. І хоча МВС намагалося оскаржити таке рішення Панікаря, судді апеляції Большакова О.О., Качмар В.Я. та Курилець А.Р. залишили це рішення без змін.

28 травня 2019 року, за 5 днів опісля відправлення Грици у відставку, виконком Яремчанської міської ради видав посвідчення мешканця гірського населеного пункту. Грица цілеспрямовано прописався в горах у будинку загальною площею 337,7 кв. м., що належить місцевому бізнесмену Гавриленку Валерію Григоровичу. Проживає екссуддя в бізнесмена безоплатно.

Пенсійний фонд відмовив екссудді у призначенні надбавки. Але у вересні 2019 року Грица оскаржив таку відмову. І вже менше ніж за місяць суддя Матуляк Я.П. вирішив спір і повністю задовольнив позов Грици. У грудні 2019 року суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову Грици.

Кітов обвинувачувався у керуванні автомобілем у стані алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП) та пошкоджені транспортного засобу (ст. 124 КУпАП).

Ні, суддя Колодяжний закрив провадження у справі  № 462/9192/23 у звʼязку з відсутністю в діях Кітова складу адміністративного правопорушення.

У судовому засіданні Кітов повідомив, що не керував автомобілем. Замість нього керував авто знайомий дружини судді, який разом з його дружиною приїхали за ним у кафе. Свідки (дружина судді, знайомий судді та особа, з яким суддя начебто перебував у кафе), заперечили що Кітов керував автомобілем марки Toyota Camry, натомість підтвердили, що він не керував та не перебував в цьому автомобілі на момент ДТП, а таким керував його знайомий.

Суддя Колодяжний прийшов до висновку, що показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою і поясненнями Кітова, відповідають іншим матеріалам справи, не суперечать даним відеозаписів, а відтак повністю спростовують ту обставину, що Кітов був за кермом автомобіля 15 листопада 2023 року о 19.10 год і вчинив ДТП, пошкодивши автомобіль потерпілої.

Ні, у ВРП відсутня скарга за цим інцидентом.

Князюк обвинувачувався у відмові пройти огляд на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП) та злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського (ст. 185 КУпАП).

Ні, суддя Кириченко закрила провадження у справі № 509/1298/22 за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Суддя зазначила, що працівником поліції не було виконано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. У матеріалах справи також відсутній акт огляду на стан сп'яніння та направлення на такий огляд до медичного закладу (хоча відмова від проходження огляду є окремим складом правопорушення і для цього не вимагається направлення до медичного закладу). Також суддя зазначила, що матеріали не містять доказів керування Князюком транспортним засобом і поліцейські у матеріалах зазначили невірний час події.

Щодо злісної непокори працівникам поліції, то суддя зазначила: «Зокрема не конкретизовано, яке саме правопорушення вчиняв Князюк та у зв`язку із цим, яку саме законну вимогу працівник поліції до нього висловлював та яку він зухвало не виконав, та чи була ця вимога наполеглива та неодноразово повторена». На її думку, вимоги працівника поліції відносно особи були незаконні.

Ні, 28 вересня 2023 року ВРП звільнила Князюка у відставку і залишила дисциплінарну скаргу щодо зазначеного інциденту без розгляду.

У 2007-му ЗМІ писали про те, що він спричинив ДТП, внаслідок якої загинуло двоє людей:

«Очевидці розповідають, автівка їхала зі швидкістю близько 120 км/год. Ударом жінку відкинуло на 5 м і відірвало ногу. Хлопчик відлетів ще далі. Його кросівки знайшли за 20 м від перехрестя. Суддя Князюк (попереднє прізвище Закропивний) зупинив машину, вискочив із салону й побіг геть. Після того зупинив авто «беркутівців» й зізнався в скоєному». Слідчий закрив цю кримінальну справу за відсутністю події правопорушення.

Колегаєва обвинувачувалася у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП, № 756/14447/21) та порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження іншого майна (ст. 124 КУпАП, № 756/13990/21).

Так. Оболонський районний суд м. Києва 12 жовтня 2021 року визнав Колегаєву винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосував до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 тис. грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Суд відзначив, що КУпАП не містить норми, яка б вимагала долучати до адмінпротоколу сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, який застосовувався при освідуванні особи на стан алкогольного сп'яніння (на чому наголошувала сторона захисту).

11 вересня 2024 року 3 ДП ВРП розглянула дисциплінарну справу щодо судді Колегаєвої та вирішила притягнути її до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Колегаєва намагалась оскаржити рішення 3 ДП ВРП, з її слів вона рішення не отримувала, оскільки не була присутньою у засіданні, на якому розглядалась дисциплінарна справа, не має доступу до своєї електронної скриньки, а засобами поштового зв’язку воно їй не направлялось. Про вказане рішення їй, нібито, стало відомо 29 вересня 2024 року від колишнього адвоката. Проте ВРП відмовила Колегаєвій поновити строк на оскарження рішення 3 ДП ВРП.

Станом на листопад 2024 ВРП не ухвалила остаточного рішення про звільнення судді з посади.

Також за фактом цього ж інциденту у справі № 756/13990/21 суддя Радіонов С.О. притягнув до відповідальності Колегаєву за ст. 124 КУпАП (ДТП) та наклав штраф у розмірі 850 гривень. Колегаєва не погодилася з цим рішенням і подала скаргу, проте апеляційний суд 11 листопада 2021 року відмовив їй та залишив постанову суду першої інстанції без змін.

Як повідомляє Автомайдан, суддя ухвалювала рішення проти учасників Євромайдану. 24 січня 2014 року вона відправила на місяць у в'язницю учасника Революції гідності – 18-річного сироту Мартинова з Рівного. Окрім того, оштрафувала Откидача А.Є. (справа № 754/1008/14-п) та Гужву В.Г. (справа № 754/990/14-п), які начебто не зупинились на вимогу інспекторів ДАІ про зупинку у день поїздки Автомайдану до резиденції Януковича у Межигір'ї.

При заповненні декларації доброчесності суддя вказала, що не ухвалювала рішень щодо учасників протестів. Представник Автомайдану звернувся до ВККС про перевірку достовірності цієї інформації. 12 вересня 2018 року ВККС встановила, що суддя збрехала та передала справу у ВРП для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності. Остання погодилась, що суддя вказала неправду у декларації, але вирішила, що це ненавмисне і відмовилась її карати.

З ЄДРСР стало відомо, що Колегаєва з’являлася у військовій частині у стані сп’яніння. Так, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року у справі № 761/21390/24, Колегаєву С.В. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, накладено штраф. 4 червня 2024 року на території військової частини солдат Колегаєва С.В., перебувала у стані алкогольного сп’яніння, тест показав 2,09 проміле.

Ще однією постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року у справі № 761/21392/24, Колегаєву визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. З постанови відомо, що 5 червня 2024 року солдат Колегаєва, перебувала у стані алкогольного сп’яніння, результат тесту 2,10 проміле.

Ні, Корнієнко уник кримінальної відповідальності.

28 вересня 2018 року слідче управління Головного управління Національної поліції у місті Києві закрило справу за результатами експертних досліджень. Встановлено, що Корнієнко перебував у стані алкогольного сп’яніння. Зазначений висновок підтверджується виконаним методом газорідинної хроматографії аналізом сечі, який виявив вміст етилового спирту у концентрації 1,79 проміле.

Водночас експерт наголосив, що лише за умови аналізу крові та сечі на вміст спиртів можна категорично стверджувати про наявність/відсутність стану алкогольного або іншого сп’яніння, його ступінь. Тому об’єктивних підстав стверджувати, що у момент ДТП він перебував у стані алкогольного сп’яніння, немає.

Так. 13 травня 2020 року ВРП звільнила Корнієнка з посади у звʼязку з вчиненням істотного дисциплінарного проступку. Він не погодився з таким рішенням і оскаржив його до суду. 12 жовтня 2020 року КАС ВС відмовив у задоволенні позову Корнієнка про визнання протиправним та скасування рішення ВРП та поновлення на роботі. А вже 1 вересня 2021 року ВП ВС підтвердила це рішення.

Попри звільнення, Корнієнка так і не притягнули до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

12 грудня 2018 року 2 Дисциплінарна палата ВРП притягнула Корнієнка до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження за наслідком двох повʼязаних епізодів:

●  Суддя Корнієнко С.В., ухвалив рішення про визнання дійсною біржової угоди купівлі-продажу нерухомості та визнання права власності на квартиру у справі № 362/2999/15-ц. Проте не перевірив правовий режим спірного майна, не визначив коло осіб, які є його власниками на час розгляду справи, та не визначив тих осіб, які мали право розпоряджатися цим майном у 1998 році та повноваження укладати відповідний договір купівлі-продажу, чим порушив вимоги статей 212–214 ЦПК України;

●   У справі № 362/3365/16-ц задовольнив позовні вимоги та стягнув на користь позивача заборгованість за договором позики грошових коштів, а у рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру (за якою раніше у справі № 362/2999/15-ц визнав право власності, а це рішення налдалі скасовано в апеляції). Суддя порушив ч. 3 ст. 61 ЦПК України

За інцидентом від 23 березня 2016 року Коцюрба обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

За інцидентом від 30 травня 2016 року Коцюрба обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП) та за фактом вчинення ДТП, здійснив наїзд на нерухомий автомобіль (ст. 124 КУпАП).

За інцидентом від 9 вересня 2016 року Коцюрба обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП) та за фактом вчинення ДТП, здійснив зіткнення з автомобілем Honda (ст. 124 КУпАП).

За інцидентом від 2 січня 2017 року Коцюрба обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП)

Ні. Справи закривали у звʼязку зі спливом строків притягнення до відповідальності, крім справи за інцидентом від 23 березня 2016 року. Пойда С.М. закрив провадження у справі № 753/9900/16-п у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Так, 26 червня 2018 року 1 Дисциплінарна палата ВРП за скаргою ВККС притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності за події 23 березня 2016 року, 30 травня 2016 року та 9 вересня 2016 року (1,2 та 3 інцидент). ВРП застосувала до Коцюрби дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на два місяці з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та направленням його до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Проте ВРП не притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності за четвертий інцидент, який стався 2 січня 2017 року.

6 червня 2023 року ВРП відправила Коцюрбу у відставку.

31 жовтня 2019 року Громадська рада доброчесності ухвалила висновок про невідповідність Коцюрби критеріям доброчесності та професійної етики.У ньому ГРД звернула увагу на всі відомі випадки притягнення судді до відповідальності за ст. 130 КУпАП. Також суддя допускав розбіжності у деклараціях та не пояснив походження коштів своєї доньки.

У грудні 2019 року Коцюрба подав позов проти ГРД до ОАСК з вимогою визнати протиправним та скасувати висновок щодо нього (справа № 640/23792/19). 13 січня 2020 року суддя Шрамко Ю.Т. відкрила провадження у справі. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний адміністративний позов 10 червня 2022 року передано судді Клименчук Н.М., суддя прийняла справу до свого провадження.

ВРП встановила, що суддя Лужецька відклала розгляд справи № 753/10746/16-п щодо притягнення Коцюби до відповідальності за ч. 1 ст. 130 на дату поза межами строку накладення стягнення, чим штучно створила умови, за яких він уникнув відповідальності. Їй ВРП винесла попередження.

У всіх справах про адміністративні правопорушення відсутня інформація про місце роботи Коцюрби. Також про ці події суддя не повідомив у досьє (анкеті судді) та у деклараціях доброчесності.

Це схоже на намагання приховати факт той факт, що правопорушником є служитель Феміди.

Литвиненко обвинувачувалася у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Ні, суддя Вайновська визнала Литвиненко винною, проте закрила справу у звʼязку із закінченням строків. Суддя Донецького апеляційного суду Сєдих задовольнив скаргу Литвиненко та закрив справу за відсутності складу правопорушення.

7 жовтня 2020 року ВРП відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно Литвиненко, оскільки закінчився встановлений законом строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

16 лютого 2023 року ВРП звільнила суддю Литвиненко у відставку.

Примітно, що відповідно до наявної у матеріалах дисциплінарного провадження доповідної записки (без номера і дати) справа № 222/1158/16-п щодо Литвиненко була знищена, однак не вказано коли. А ось 28 серпня 2020 року, більше ніж через чотири (!) роки від винесення рішення судом 1-ої інстанції, суд апеляційної інстанції скасував постанову суду 1-ої інстанції та закрив провадження у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення. Виникає питання: як суддя Сєдих досліджував матеріали, якщо вони можливо на той час вже були знищені?

Суддя Скрипниченко Т.І. вирішила повернути матеріали поліцейським, оскільки їх нібито було неналежно оформлено (справа № 263/6278/16-п). Суддя зазначила, що у протоколі »незрозумілий текст, не чітко виписано склад правопорушення».

16 грудня 2020 року Громадська рада доброчесності ухвалила висновок про невідповідність Литвиненко критеріям доброчесності та професійної етики. Зокрема, ГРД виявила принаймні 52 судові рішення, які Литвиненко ухвалила російською мовою в порушення українського законодавства. Також Литвиненко сама порушувала розумний строк розгляду справ щодо водіїв стосовно кермування у стані сп'яніння, що призвело до уникнення ними відповідальності у зв'язку із закінченням строків.

Малков обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Так. Сарненський райсуд Рівненської області визнав Малкова винним та наклав стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортним засобом строком 1 рік. Суд дійшов висновку, що вина Малкова повністю підтверджена належними доказами.

Так. 21 березня 2024 року ВРП звільнила Малкова з посади судді у звʼязку з цим епізодом.

З пояснень судді Малкова В.В. встановлено, що він не заперечує факт вживання ним алкоголю в день складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки наступного дня у нього мала розпочатися відпустка. Однак Малков заперечував факт свого керування транспортним засобом.

У рішенні суду зазначено, що суддя Малков при вчиненні ДТП перебував за кермом автомобіля Jac J5. Однак у майнових деклараціях судді відсутня інформація про наявність у нього на праві власності чи будь-якому праві користування (в тому числі керування) транспортних засобів.

Маруліна обвинувачувалася у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Ні. 22 вересня 2020 року суддя Щасна закрила справу у зв`язку з відсутністю в діях Маруліної складу адміністративного правопорушення.

У письмових поясненнях Маруліна розповіла, що автівкою керувала нібито не вона особисто, а її знайома. У дорозі в авто перестали працювати фари, тож жінки зупинилися і Маруліна нібито лише після цього сіла на водійське місце — і саме у той момент її помітили патрульні. Схожі свідчення надала і знайома. Суддя Щасна вирішила, що Маруліна не керувала автівкою в той вечір, тому повністю виправдала колегу.

Ні. ВРП ще не розглянула скаргу щодо цього інциденту. Відповідно до авторозподілу справ скарга розподілена на членкиню ВРП Бондаренко Т.З.

14 вересня 2020 року суддя Просалова задовольнила заяву адвокатки Маруліної про відвід іншої судді. Згідно з авторозподілом, справа перейшла на розгляд Щасній внаслідок внесених змін у кваліфікацію справи — з адмінправопорушення воно перетворилося на справи неповнолітніх. В цей же день в цьому ж суді розглядали ще одну справу про п'яне водіння — і «доступними» виявилися аж 12 суддів, а не одна Щасна. Це може свідчити про маніпуляцію авторозподілом.

ЗМІ пишуть, що все це відбулося через те, що за рік до подій із суддею Маруліною, судді Окружного адмінсуду Києва врятували Щасну від звільнення — вони скасували висновок ГРД про її недоброчесність. Тоді справу судді Щасної розглядав «друг» Павла Вовка по захопленню влади, Ігор Погрібніченко.

ДБР закрило кримінальне провадження  №62021100010000809 щодо імовірних маніпуляцій в авторозподілі, бо «не змогло отримати докази». Однак за скаргою заявника постанова про закриття була скасована рішенням суду.

Відомо, що сама Маруліна ухвалювала рішення, яким заборонила проводити мирні зібрання з 16 по 27 серпня 2013 року на вул. Хрещатик, Європейській площі та на Майдані. Організатори акції планували проводити на День Незалежності України мирні зібрання проти авторитарних судових заборон мирно збиратись, проти міліцейського та суддівського свавілля, а також проводити акції-протести на підтримку невинно засуджених осіб.

15 грудня 2020 року Громадська рада доброчесності ухвалила висновок про невідповідність Маруліної критеріям доброчесності та професійної етики.

У ньому зазначено, що Маруліна нереагувала на відомі їй випадки недоброчесної або неетичної поведінки колег, а саме фігурування колег у розслідуванні НАБУ щодо захоплення державної влади («Плівки Вовка»).

Також у висновку повідомляється, що 30 суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, серед яких була і Маруліна, 17 квітня 2019 року не з'явилися на іспит до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, вказавши підставою неявки тимчасову непрацездатність.

У 2020 році Київська міська рада на підставі Закону «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті» планувала відзначити пам'яті дати та річниці таких борців за незалежність: Івана Полтавця-Остряниці, Василя Левковича, Уласа Самчука, Василя Сидора, Юрія Липи, Володимира Кубійовича, Василя Галаси та Андрія Мельника.

Однак Портнов вирішив, що це не видатні постаті, а злочинці. У березні 2020 року він подав позов про скасування цього рішення Київради. Суддя Маруліна ухвалила рішення лише 19 січня 2021 року, яким повністю задовольнила позов Портнова та скасувала рішення Київради. Вона вирішила, що Київрада не пояснила, чому цих осіб вважає борцями за незалежність.

Махаринець обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Ні. 10 вересня 2021 року суддя Наумов закрив справу. На його думку, у матеріалах справи мало б бути направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння. Як зазначив Наумов, Махаринець скористався своїм правом, та через 23 хв після складання протоколу про адміністративне правопорушення, добровільно за заявою пройшов медичний огляд в медичному закладі та отримав висновок про відсутність сп`яніння.

Ні. Скарга за цим інцидентом 1 грудня 2023 року була розподілена на членкиню ВРП Бондаренко Т.З., однак станом на квітень 2024 року не розглянута.

У 2016 році ЗМІ повідомляли, що у Рівному депутати, судді та прокурори отримали 35 гектарів землі для елітних котеджів. У проєктах стосовно виділеної «зіркової землі» були приховані кадастрові номери та зірочками замінені всі дані стосовно отримувачів ділянок. Проте пізніше журналістам вдалось отримати кінцевий список отримувачів. Так, у списках згадується Махаринець – збіг із прізвищем судді Рівненського окружного адміністративного суду Махаринця.

Окрім цього, на Махаринця раніше вже виносили постанову за порушення ПДР. Так, 5 липня 2020 року на суддю складено постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425 грн за те, що керуючи Subaru Forester він проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений сигнал світлофора. Махаринець задекларував право на користування авто такої ж марки у 2020 році. Суддя не погодився з такою постановою й оскаржив її. 30 жовтня 2020 року суддя Панас О.В. задовольнила позов свого колеги та скасувала постанову правоохоронців. Це та ж суддя, яка скасувала таку ж постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП на суддю Ральця

Монич обвинувачувалася у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП)

Ні. Провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Захист доводив, що суддя був пасажиром, а за кермом – інша особа, яка підтвердила у засіданні, що Монич попросив його підвезти. Разом з іншою особою (яка теж це підтвердила) вони відвезли Монича і залишили його у місці призначення. Суд зазначив, що пояснення свідків повністю спростовують складений протокол, адже доказів, що Монич керував авто напідпитку, нема. Відеозаписи не підтвердили, що Монич керував авто. Інші докази відсутні.

Ні. 20 березня 2024 року 2 Дисциплінарна палата відмовила притягати суддю до відповідальності. Проте надала дозвіл на оскарження цього рішення до ВРП.

Члени Дисциплінарної палати заслухали свідчення патрульного поліцейського, який стверджував, що нікого більше з Моничем в автівці не було. З’ясувалося, що поліцейський не отримав виклик у суд. Натомість один з членів ВРП зазначив, що начебто повістка була отримана і підписана особою з прізвищем Валько. На що патрульний відповів, що не знає такого. Невідомо чи хтось розписався за нього.

Додатковим підтвердженням стану сп’яніння судді Монича стало відео з камери патрульного, яке продемонстрували під час засідання ВРП. На відео суддя повідомив що приїхав на автівці, проїжджав мимо і не заперечував що керував нею. Детальніше про це тут.

Суддя Монич відомий тим, що ще в далекому 2007 році заборонив голові Верховної Ради України Олександру Морозу публікувати Закон «Про Кабінет Міністрів України». Тоді суддя Монич фактично втрутився у діяльність органу законодавчої влади.

Мусієвський обвинувачувався у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Ні, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Суддя прийшла до висновку про те, що обидва записи та пояснення свідка не суперечать один одному і засвідчують факт неперебування автомобіля у русі.

ВРП вирішила не притягувати до відповідальності Мусієвського до дисциплінарної відповідальності. Так, 3 лютого 2021 року 1 Дисциплінарна палата ВРП відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді. Відтак, Мусієвський і надалі продовжує вершити правосуддя.

У судовому засіданні Мусієвський вказав, що з 6 на 7 грудня 2015 року перебував у нічному клубі «Білий какаду» у м. Львові. Примітно, що цей заклад є стриптиз-клубом, а в 2016 році поліція викрила там бордель. Через таку публічну поведінку в суспільства створюється враження про аморальну позасудову поведінку судді.

15 грудня 2020 року Громадська рада доброчесності ухвалила висновок про невідповідність Мусієвського критеріям доброчесності та професійної етики.

Як вказано у висновку ГРД, сам Мусієвський без поважних причин систематично не дотримувався встановлених законом строків розгляду справ щодо керування авто у стані сп'яніння, що призводило до уникнення водіями відповідальності у зв'язку із закінченням строків. Також, за висновком ГРД, суддя використовував сумнівні способи набуття майна у власність, ухвалював судові рішення не перебуваючи на робочому місці тощо.

Оберемко обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП) та у невиконанні вимоги про зупинку авто (ст. 122-2 КУпАП).

Так, Оберемка позбавили права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

У судовому засіданні Оберемко визнав вину за відмову від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП), проте відмовився визнавати вину за невиконання вимоги про зупинку авто (ст. 122-2 КУпАП). Оберемко вказав, що він нібито носить окуляри, проте саме в той день їх і зламав, через що не побачив, як та коли його зупиняли представники ДАІ.

22 квітня 2015 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Скорін дослідив наявні докази й дійшов висновку, що вина Оберемка підтверджується щодо обох правопорушень як показаннями свідків, так і протоколами про адмінправопорушення, копіями карток маршруту патрулювання інспекторів ДАІ, постановами відомостей розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби тощо.

15 січня 2016 року Оберемко намагався оскаржити рішення суду першої інстанції: просив поновити строк оскарження, бо нібито не отримав копію судового рішення з невідомих причин, а ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію постанови вдалося лишень 6 січня 2016 року. Оберемко також вказував, що доглядає за двома малолітніми дітьми і перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Проте суддя Апеляційного суду м. Києва Тютюн відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження: вказав, що захисник Оберемка отримав копію рішення ще 5 травня 2015 року.

Оберемко обвинувачувався у:
‍
1) погрозі вбивством свідку подій (ч. 1 ст. 129 КК)
2) хуліганстві із застосуванням вогнепальної зброї (ч. 4 ст. 296 КК)
3) погрозі вбивством працівнику правоохоронного органу (ч. 1 ст. 345 КК)

Ні, Оберемко уник кримінальної відповідальності за всіма трьома обвинуваченнями.

1. Уникнення відповідальності за погрозу вбивством щодо свідка подій (ч. 1 ст. 129 КК)
‍
‍Один зі свідків-потерпілих, який під час інциденту знімав поведінку Оберемка на відео і написав заяву на Оберемка щодо погрози вбивством, згодом на суді заявив про відмову від обвинувачення і попросив закрити кримінальне провадження.

9 грудня 2015 року суддя Подільського райсуду м. Києва Зубець. задовольнив клопотання потерпілого і закрив провадження щодо Оберемка в частині погрозі вбивства щодо одного зі свідків інциденту (ч. 1 ст. 129 КК).

2. Уникнення відповідальності за хуліганство (ч. 4 ст. 296 КК)

‍Первинно діяння Оберемка були кваліфіковані саме за ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, що вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень. Нагадаємо, що Оберемко погрожував працівникам органів правопорядку застрелити їх саме пістолетом. За це йому загрожувало позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Проте діяння Оберемка були перекваліфіковані на ч. 1 ст. 296 КК України (без кваліфікуючої ознаки щодо застосування зброї). Це дозволило Оберемку клопотати про закриття кримінального провадження за строками давності у 2019 році. Суддя Зубець закрив провадження і звільнив Оберемка від кримінальної відповідальності в частині хуліганства.

3. Уникнення відповідальності за погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу (ч. 1 ст. 345 КК)

‍Оскільки станом на березень 2020 року минуло понад 5 років з дня інциденту, то суддя Зубець закрив провадження і звільнив Оберемка від кримінальної відповідальності й у частині погрози вбивством працівнику правоохоронного органу.

Залишається також незрозумілим, чому справу не розглянули у встановлені законом строки.

Так, Оберемка звільнили з посади судді за фактом порушення присяги. Це один з небагатьох суддів з цього матеріалу, якого таки вдалося звільнити з посади.

Так, 24 вересня 2015 року ВККС надіслала до ВРЮ рекомендацію внести подання про звільнення Оберемка.

Засідання ВРЮ було заплановане на 31 березня 2016 року. Проте, як повідомляли ЗМІ, суддя сховався у декретну відпустку і не з'явився на засідання, тому його перенесли. А ось 6 квітня 2016 року ВРЮ таки розглянула рекомендацію ВККС та одноголосно підтримала внести до Президента України подання про звільнення Оберемка. 1 серпня 2016 року Президент України звільнив Оберемка з посади судді через порушення присяги.

Ні, Оберемко оскаржував у судах рішення ВККС та ВРЮ щодо процедури його звільнення.

‍Оберемко оскаржив рішення ВККС від 24 вересня 2015 року, яким вона рекомендувала ВРЮ внести подання про звільнення Оберемка. Суддя стверджував, що ВККС ухвалила рішення за його відсутності, хоч він і просив відкласти розгляд у зв’язку зі здійсненням ним догляду за двома дітьми й знаходженням у відпустці по догляду за дитиною.

3 лютого 2016 року Вищий адміністративний суд України встановив, що ВККС діяла законно під час ухвалення свого рішення, адже одного разу вона вже відкладала розгляд питання на прохання Оберемка, а повторна його неявка на засідання не є перешкодою для розгляду такої справи. Тому суд відмовив у задоволенні позову Оберемка.

Оберемко оскаржив і рішення ВРЮ від 6 квітня 2016 року, яким вона внесла подання про його звільнення до Президента України. Оберемко, зокрема, стверджував, що відеозапис, який досліджувався, не відповідає оригіналу, є змонтованим і не може вважатися допустимим доказом.

22 березня 2018 року КАС ВС відмовив у задоволенні позову Оберемка. Екссуддя оскаржив це рішення до Великої Палати ВС, яка 4 жовтня 2018 року залишила скаргу Оберемка без задоволення, а рішення КАС ВС – без змін.

Опісля інциденту Оберемко намагався оскаржити у суді дії інспекторів ДАІ щодо зупинення його авто: зазначав, що правоохоронці не перебували на визначеному місці розстановки нарядів, не повідомили про причину зупинки авто, порушили його право на свободу пересування, а тому їхні дії — незаконні.

6 листопада 2015 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Заєць Т.О. відмовив Оберемку в задоволенні його позову. Тоді Оберемко оскаржив це рішення в апеляції, але вона залишила його скаргу без задоволення. 12 березня 2016 року Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою Оберемка.

7 грудня 2016 року Оберемко не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з іншим автомобілем по вул. Бережанська 7 в м. Києві, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Оберемко до суду не з’явився, проте подав клопотання, яким визнав свою вину. Суддя Оболонського районного суду м. Києва Луценко О.М. притягнув Оберемка до відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Ралець обвинувачувався у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Ні. Провадження в справі закрито у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

Суддя Назарук зазначив, що відеозапис не відображає перебігу всіх подій, не дає можливості суду прийти до однозначного висновку про те, що 15 червня 2017 року водієм автомобіля Toyota Prado був Ралець. Також суддя зазначив, що медичний висновок про стан сп'яніння складено не лікарем, а фельдшером, що суперечить законодавству. Отже, суд не взяв до уваги акт огляду у медичному закладі.

Ні. Дисциплінарних справ щодо цього інциденту у ВРП не було, а члени ВРП не ініціювали справу.

За результатами аналізу інформації в ЄДРСР Ралець закрив щонайменше 15 справ за ст. 130 КУпАП у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. У справі № 559/1933/17 суддя закрив провадження на цій підставі, коли ще строк не закінчився.

14 квітня 2018 року ВРП не те що відмовилася притягувати Ральця до відповідальності, а відмовила навіть у відкритті дисциплінарної справи за скаргою на Ральця.

У висновку зазначено, що суддя систематично та без поважних причин порушував розумні строки розгляду окремих справ щодо водіїв, стосовно яких складено протоколи щодо керування автомобілями в стані сп’яніння, що призвело до уникнення ними відповідальності.

Ралець також не повідомив достовірні відомості у Декларації доброчесності за 2018 рік щодо притягнення до відповідальності за ст. 122 КУпАП.

Ричка обвинувачувався у відмові від проходження огляду на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП), а також у злісній непокорі працівникам поліції (ч. 1 ст. 185 КУпАП).

Ні. Провадження в справі закрито у зв'язку за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За першим епізодом Ричка свою вину не визнав та пояснив, що не перебував напідпитку та не відмовлявся від проходження огляду. Вказував, що правоохоронці так і не провели огляд після надання ним згоди. А тому він поїхав до наркологічного диспансеру та з власної ініціативи пройшов огляд, і відповідно до цього вже висновку – на підпитку не перебував.

За другим епізодом суддю визнали винним у вчиненні адмінправопорушень за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 185 КУпАП. Проте Ричка оскаржив ці постанови в апеляції, яка скасувала ці рішення.

Щодо першого епізоду протокол був складений за відмову пройти огляд, а не за керування напідпитку. Проте суддя обґрунтовував своє рішення тим, що «доказами та поясненнями свідка не доведено, що у водія Рички були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння» (справа № 200/18418//17).

Щодо другого епізоду, то, на думку апеляції, Ричка виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, але працівники поліції його не доставили туди. Отже, у його діях не було відмови від проходження огляду (справа № 932/3047/22).

У справі щодо злісної непокори працівникам поліції (ч. 1 ст. 185 КУпАП) за другим епізодом суд апеляційної інстанції зазначив: з відеозапису видно, що працівники поліції погрожували водієві, що він буде затриманий та до нього будуть застосовані спеціальні засоби кайдани та доставлять у відділення поліції. Ричка начебто неодноразово звертає увагу працівників поліції, що він припаркує автомобіль відповідно до правил дорожнього руху, однак останні його не чули. Крім того, на відеозаписі не можливо встановити, які саме вимоги висували працівники поліції до Рички.

На думку судді Іванченко, будь-яких переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтвердили винуватість Рички у непокорі працівникам поліції, матеріали справи не містять та під час судового провадження не встановлено.

Ні. У ВРП не було дисциплінарних справ за цим епізодом, а члени ВРП не ініціювали справу.

28 вересня 2018 року ВККС визнала суддю Ричку таким, що не відповідає займаній посаді. Проте 19 грудня 2019 року, рішенням № 3551/0/15-19 ВРП відмовила у задоволенні подання ВККС про звільнення Рички з посади судді. ВРП ухвалила таке рішення через нібито невмотивованість рішення Комісії. Ричка не здійснює правосуддя з 2016 року, його повноваження закінчились, проте він перебуває у штаті суддів.

12 серпня 2024 року Вища кваліфікаційна комісія відновила кваліфікаційне оцінювання щодо Рички. Громадська рада доброчесності надіслала ВККС висновок про невідповідність судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Рички С.О. критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 15 вересня 2024 року. Зокрема, у Висновку ГРД стверджується, що стосовно судді Рички С.О. було неодноразово складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Комісія дослідила обставини щодо притягнення судді до адміністративної відповідальності за вчинені 12 червня 2022 року адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 та ч. 1. ст. 185 КУпАП. Члени Комісії зазначили, що поведінка Рички С.О. не узгоджується із високими стандартами поведінки судді, оскільки була зухвалою. Суддя у спілкуванні з поліцією використовував обсценну лексику та вербально погрожував поліцейським нетиповим застосуванням до них їх вогнепальної автоматичної зброї. ВККС рішенням від 10 жовтня 2024 року визнала суддю таким, що не відповідає займаній посаді.

За інформацією Prosud суддя Ричка має успішну матір, у власності якої чимало коштовного майна, ось тільки частина його набута через рішення суду в достатньо сумнівний спосіб. Окрім цього у 2015 році мати судді заснувала ТОВ «Енерджи солар» та внесла до статутного фонду компанії 41 млн грн. У 2014 та 2015 роках суддя задекларував близько 600 тис. дол на своїх банківських рахунках.

Після того, як суд апеляційної інстанції за другим епізодом ухвалив рішення на користь Рички, він, як повідомляють ЗМІ, подав заяву про злочин щодо поліцейського Просірова, який його затримував (справа №932/2822/23). Йому загрожує від трьох до восьми років позбавлення волі. Адвокатка поліцейського в коментарі Суспільному зазначила, що суд першої інстанції повернув обвинувальний акт стосовно поліцейського, після чого прокурор подав апеляційну скаргу, потерпілий Ричка підтримав вимоги прокурора.

Як вказується в ухвалі, на підставі обґрунтованого висновку НАЗК було порушено кримінальне провадження за ст. 366-1 КК України (недостовірне декларування). Згідно з висновком НАЗК, суддя Ричка недостовірно заповнив декларацію за 2015 рік, а саме: не задекларував автомобіль ВАЗ 2103 1975 року випуску; не вказав дохід її дружини у 25 тисяч 910 гривень; не вказав одержання квартири від своєї матері загальною площею 69 кв.м. та передачі цієї квартири своїй дружині, а також іпотеку дружини в 414 тисяч гривень.

У 2020 році ст. 336-1 КК України визнано неконституційною.

Ротмістренко за першим інцидентом обвинувачувався у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП). За другим інцидентом – за ч. 1 ст. 121 (забруднені номери), ч. 1 ст. 126 КУпАП (непред'явлення водійського посвідчення), а також ч. 1 ст. 122-2 КУпАП (невиконання вимоги про зупинку).

За першим інцидентом суддя Носов закрив провадження у справі за 130 КУпАП за строками. Однак зазначив, що у діях судді наявний склад правопорушення.

За другим епізодом на суддю не було складено протокол за ст. 130 КУпАП (керування авто у стані сп'яніння). За цим інцидентом Ротмістренка не притягнули до відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП (забруднені номери), ч. 1 ст. 126 КУпАП (непред'явлення водійського посвідчення). Суддю притягнули до відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 (невиконання вимоги про зупинку).

За керування авто у стані сп'яніння за другим інцидентом не було складено протоколу, адже для аналізу на наркотики у наркодиспансері за дивних обставин не вистачило сечі Ротмістренка.

Ротмістренко не погодився з постановами за ч. 1 ст. 121 КУпАП (забруднені номери), ч. 1 ст. 126 КУпАП (непред'явлення водійського посвідчення) і звернувся до суду проти інспекторки, яка винесла постанову (справа № 308/7521/17). Так, 19 червня 2018 року суддя Ганька І.І. частково задовольнив позов Ротмістренка, скасував постанову і надіслав справу на новий розгляд до поліції. Але Ротмістренку не сподобався такий результат і він оскаржив це рішення в апеляції, бо хотів, аби справу не відправляли на новий розгляд до поліції, а щоб провадження у справі взагалі закрили. 9 серпня 2018 року Львівський апеляційний суд відмовив Ротмістренку у задоволенні скарги. Проте це не змінює факту, що Ротмістренко все ж домігся скасування постанови про притягнення його до відповідальності.

Так. 10 травня 2018 року ВРП звільнила суддю Ужгородського міськрайонного суду Михайла Ротмістренка за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Ротмістренко ж не погодився з таким рішенням ВРП і оскаржив його до КАС ВС (справа № 9901/617/18). Мотивував свій позов тим, що ВРП застосувало до нього найсуворіше дисциплінарне стягнення за вчинення адмінпроступку, яке є непропорційним до скоєного, а враховуючи його позитивну характеристику, високий показник роботи на посаді судді, відсутність будь-яких дисциплінарних стягнень, щире каяття, то рішення ВРП є незаконним. 10 грудня 2018 року КАС ВС ухвалив постанову, якою відмовив у задоволенні позову Ротмістренка. Тоді екссуддя оскаржив і це рішення до Великої Палати ВС. Проте вона залишила без задоволення скаргу Ротмістренка.

Савицький обвинувачується у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

21 червня 2024 року суддя Тячівського суду Закарпатської області Бряник М.М. у справі № 309/1690/24 визнав Савицького винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

25 вересня 2024 року 3 ДП ВРП притягнула Савицького до відповідальності та вирішила застосувала до нього стягнення у вигляді подання на звільнення з посади. Суддя оскаржує рішення Дисциплінарної палати.

Савицький неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності.

Постановляючи ухвали про затвердження мирової угоди Савицький не звернув увагу на те, що ухвалене ним судове рішення може вплинути також на права та обов’язки інших осіб, а саме кредитора, якого не було залучено до судового розгляду. За це 1 Дисциплінарна палата ВРП притягнула його до дисциплінарної відповідальності, застосувавши стягнення у вигляді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців (рішення від 19 жовтня 2018 року № 3169/1дп/15-18).

Рішенням 3 Дисциплінарної палати ВРП від 6 березня 2019 року № 681/3дп/15-19 суддю Савицького було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця. Підставою стало затягування або невжиття суддею заходів щодо виконання ухвали апеляційного суду.

10 січня 2024 року 3 Дисциплінарна палата ВРП вирішила притягнути Савицького до відповідальності та застосувати стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. Дисциплінарна палата встановила, що суддя Савицький безпідставно затягував та не вживав заходів щодо розгляду справ № 309/1193/18, № 309/1477/17, № 309/1588/17, № 309/713/18 протягом строку, встановленого законом, та несвоєчасно надав копії судових рішень до ЄДРСР у справах № 309/1193/18, № 713/61/12

Савін обвинувачується у відмові пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП)

Ні. Станом на листопад 2024 року справа перебуває на розгляді судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Усікова О.В.

Ні. ВРП не розглядала справу на суддю за цим інцидентом.

28 лютого 2017 року Савін у справі № 486/219/17 задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову. Ухвала зупинила дію рішення міської ради 18-ї сесії VII скликання від 1 грудня 2016 року № 427 «Про прийняття до комунальної власності цілісного майнового комплексу державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 2 Міністерства охорони здоров’я України». В цей же день суддя заявив самовідвід. Надалі суд апеляційної інстанції скасував ухвалу Савіна та встановив низку порушень: ухвала невмотивована; висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованим; фактично цей спір випливає з трудових правовідносин між позивачем та органом місцевого самоврядування; у день постановлення ухвали Савін заявив самовідвід. 3 Дисциплінарна палата застосувала до судді стягнення у виді суворої догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. ВРП залишила це рішення без змін.

Сердюк обвинувачувався у відмові пройти огляд на стан спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Так. 17 травня 2019 року суддя Коляденко визнала Сердюка винним та наклала стягнення у виді штрафу 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортним засобом строком 1 (один) рік.

Так. 22 травня 2020 року 1 Дисциплінарна палата вирішила притягнути Сердюка до відповідальності і звільнити з посади судді. Зробила це не за сам факт кермування напідпитку, а за те, що Сердюк і його адвокат подавали недостовірні відомості до суду, стверджуючи, що Сердюк не керував авто.

Суддя не погодився з рішенням палати і подав скаргу до ВРП. І за рік, 18 травня 2021 року, ВРП вже передумала звільняти Сердюка: вирішила, що суддю треба лиш тимчасово, на шість місяців, відсторонити від здійснення правосуддя та направити його у школу суддів. Відтак, Сердюк і далі продовжує працювати суддею

Коли поліція спіймала суддю Верховного Суду Сердюка п’яним за кермом, він запропонував «відкупитися». «Гроші дам. Скільки треба?» — це цитата судді Верховного Суду. З відео можна ознайомитись тут.

Після того, як суд ухвалив рішення не на користь Сердюка, він просив «виправити описку» у рішенні та прибрати інформацію, що він є суддею Верховного Суду.

Сердюк порушив вимоги порушив вимоги статей 354, 479 ЦПК України та незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «СК «Країна» на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 червня 2019 року у справі за заявою заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів», ПАТ «СК «Країна», про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного арбітражного центру при Федеральній палаті економіки Австрії у місті Відні. 4 вересня 2010 року 1 Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю та застосувала дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців. 17 грудня 2020 року ВРП залишила це рішення без змін.

Тандир обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого).

Ні, справа розглядається у Святошинському районному суді м. Києва. До Тандира застосовано запобіжний захід тримання під вартою.

Так, 24 квітня 2024 року 2 Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Макарівського районного суду Київської області Тандира Олексія Віталійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

2 Дисциплінарна палата ВРП вважає, що дії судді Тандира О.В. у ніч ДТП у своїй сукупності, а саме: недотримання швидкісного режиму; вчинення ДТП, внаслідок якої загинув військовослужбовець; зазначення працівникам правоохоронних органів недостовірних фактів, приховування обставин ДТП; ігнорування пропозиції проходження огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу Драгер, є порушенням суддею норм суддівської етики та стандартів поведінки судді. Проте палата не зазначила, що відео з бодікамери працівниці поліції, показання свідків та результати експертизи свідчать про ознаки алкогольного спʼяніння судді.

20 червня 2024 року ВРП залишила без змін рішення 2 ДП ВРП. 6 серпня 2024 року ВРП звільнила Тандира з посади.

У 2021 році Тандир допоміг вже звільненому судді Києво-Святошинського райсуду Дмитру Усатову уникнути відповідальності за ст. 124 КУпАП (спричинення ДТП). Про інцидент за участю Усатова тут.

Експерти Фундації ДЕЮРЕ тоді подали до ВРП скаргу на суддю Тандира за відмазування судді Усатого, однак попередній склад ВРП відмовився навіть відкривати провадження проти нього, тож до дисциплінарної відповідальності він так і не був притягнутий.

«Замість сечі здав на аналіз розбавлену у воді слину» – про це на засіданні суду заявив прокурор Михайло Доманський, зачитавши висновок судово-медичної комісійної експертизи від 31 липня 2023 року.

‍«Зразок біологічного середовища, який 26.05.2023 року у період часу з 9:06 по 9:31 був наданий Тандиром, не є сечею у медичному розумінні. По-друге, зразок — це розбавлена у воді слина людини», — заявив він. На думку прокурора, Тандир намагався сфальсифікувати експертизу, щоб та не довела стану сп’яніння.

Тітівалов обвинувачувався у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП) та порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст. 124 КУпАП).

Ні, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Суд зазначив, що в Тітівалова взяли 10 мл крові, а на експертизу нібито доставили 14; також кров нібито взяли з порушенням і транспортували без дотримання температурного режиму. На думку суду, Тітівалов не мав технічної можливості уникнути зіткнення, а у протоколі ніби ніяк не викладено, які саме порушення ПДР були допущені, що призвели до зіткнення. Отже, у протоколі є лише формальне посилання на пп. 11.3, 12.1 ПДР. Тому Тітівалова виправдали і він не поніс покарання.

Крім складення протоколів за ст.ст. 124 і 130 КУпАП, ДБР відкривало кримінальне провадження за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення ПДР, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження).

8 лютого 2019 року було зареєстровано провадження № 62019140000000161 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. З ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2023 року стало відомо, що кримінальне провадження триває, накладено арешт на Audi, яким керував суддя. 15 листопада 2023 року слідчим призначена судова комп`ютерно-технічна експертиза на предмет дослідження змісту флешкарти з місця ДТП. Детально про кримінальну справу, де фігурував Тітівалов і чому можна прочитати тут. Наразі розгляд справи все ще триває.

1 Дисциплінарна палата ВРП розглянула скаргу ДБР і відмовила у притягненні Тітівалова до дисциплінарної відповідальності, адже вирішила, що зразки крові – фальшиві, тож нема доказів, що він був у стані сп’яніння.

У ВРП послались на рішення Ковельського суду, який встановив, що доказів перебування судді у стані сп'яніння немає, а кров судді хтось підмінив. Проте це рішення набрало сили лише через декілька днів після ухвалення рішення 1 ДП ВРП.

15 липня 2024 року 1 ДП ВРП відмовила у відкритті дисциплінарної справи щодо судді за новою скаргою від 25 березня 2022 року, оскільки факти неналежної поведінки судді, що повідомляються у дисциплінарній скарзі, вже були предметом перевірки.

Тріска обвинувачувався у відмові пройти огляд на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Так. Суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області Мінів визнала Тріску винним та наклала стягнення у виді штрафу 10 200 гривень з позбавленням права керувати транспортним засобом строком 1 (один) рік.

Тріска доводив незаконність вимог лікарів, які мали оглянути його на стан сп'яніння і просили підписати заяву-згоду на обробку його персональних даних. Суд відхилив такі доводи і вказав, що посилання [Тріски], що лікар-нарколог пропонувала йому написати заяву – згоду на обробку його персональних даних та дозвіл на його огляд, як на незаконні вимоги лікаря-нарколога, суд розцінює як ухилення [Тріски] від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.

Так. Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції. Більше ніж через два роки, 29 грудня 2020 року захист Тріски подав заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами. Суд не знайшов підстави для застосування норм КПК України та відмовив у задоволені заяви. Тріска оскаржив і це рішення, проте 18 лютого 2021 року касаційна інстанція повернула апеляційну скаргу.

1 липня 2020 року до ВРП надійшла скарга від патрульних від 1 червня 2020 року на Тріску за п'яне водіння. 27 листопада 2020 року 1 Дисциплінарна палата вирішила зробити подання до ВРП щодо звільнення Тріски з посади судді.

18 січня 2021 року суддя Тріска подав скаргу до ВРП з проханням скасувати це рішення та закрити дисциплінарне провадження. А 15 червня 2021 року ВРП вже передумала звільняти Тріску: вирішила, що суддю треба лиш тимчасово, на три місяці, відсторонити від здійснення правосуддя та направити його у школу суддів. Відтак, Тріска і далі продовжує працювати суддею, проте його повноваження припинились. ВККС 9 жовтня 2019 року зупинила проведення щодо Тріски кваліфікаційного оцінювання.

У 2016 році патрульні начебто виявили у Тріски ознаки сп'яніння, коли той порушив правила паркування. Під час перевірки документів інспектори з’ясували, що у нього немає страхового поліса. Тому на Тріску винесли постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Суддя погодився пройти тест на стан сп'яніння. Проте, коли алкотестер привезли, він зник з місця події. Звинувачення відкидає. З відео можна ознайомитися тут.

Окрім цього, 8 жовтня 2019 року Громадська рада доброчесності ухвалила висновок про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Зокрема, йдеться, що Тріска систематично подавав неправдиві та/або неповні відомості у своїх майнових деклараціях, викладені факти щодо поведінки Тріски, яка призвела до істотних порушень правил процесу. Також, у висновку вказано, що у грудні 2017 року суддя був затриманий за кермом авто, щодо нього був складений протокол через відсутність поліса страхування. Примітно, що авто належить матері судді, однак суддя не задекларував право користування ним.

18 січня 2019 року 1 Дисциплінарна палата ВРП вирішила притягнути Тріску до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження. Тріска затвердив мирову угоди не дослідивши всіх обставин справи та визнав за позивачем право власності на транспортний засіб Mercedes-Benz 110. Мирова угода фактично перешкоджала виконанню іншого рішення суду, зокрема про стягнення цього автомобіля з відповідача на користь заборгованості перед іншою особою за договором позики, і за цим рішенням вже було відкрито виконавче провадження.

Обвинувачення за цим інцидентом не було. Орган досудового розслідування дійшов висновку, що ДТП сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Ford Mustang Правил дорожнього руху. У результаті ДТП жодна особа не отримала тілесних ушкоджень середньої тяжкості, тяжкого тілесного ушкодження та не загинула, тому відсутні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Тому справа була закрита за відсутності складу правопорушення.

Усатов обвинувачувався у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП) та порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів (ст. 124 КУпАП).

1 березня 2019 року Печерський районний суд м. Києва закрив справу за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Київського апеляційного суду (суддя Журавель) від 24 лютого 2020 року у справі № 369/10356/18 Усатова визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Через те, що в протоколі за ст. 130 КУпАП було неправильно вказано дату тесту приладу Драгер (замість 02.01.2017 було зазначено 02.01.2018), колега Усатова (а саме суддя Печерського суду Смик) повернула матеріали на доопрацювання правоохоронцям, адже за її думкою така неточність у даті «позбавляє можливості розглянути адміністративний матеріал».

Правоохоронці подали заново матеріали 13 березня 2018 року. Справа потрапила до судді Білоцерківця, проте останній виніс постанову лише 1 березня 2019 (!) року, більше ніж за рік після інциденту і звичайно закрив справу за строками.

Так, 21 липня 2021 року 1 Дисциплінарна палата ВРП вирішила притягнути Усатова до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади. 23 листопада 2023 року ВРП залишила це рішення без змін. 9 січня 2024 року ВРП звільнила Усатова з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Фединяк обвинувачувався у відмові пройти огляд на стан алкогольного спʼяніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП) та порушенні правил дорожнього руху (ч. 2 ст. 122 КУпАП)

Так. 12 квітня 2024 року суддя Тринчук визнав Фединяка винним у вчиненні адміністративного порушення. Апеляція залишила рішення суду без змін.